Сучасна фізика – найважливіше джерело знань про навколишній світ, основа науково – технічного прогресу і разом з тим - одна з найважливіших компонентів людської культури. Значення фізики у шкільній освіті визначається насамперед тим, що вона була і є фундаментом природничої освіти та наукового – технічного прогресу.
Предметом її дослідження є загальні закономірності природи в усій її багатогранності. Перед вчителем фізики стоїть важливе завдання: не лише повідомляти учням певну суму знань, домогтися не стільки запам'ятовування конкретних відомостей, досягти усвідомлення загальних закономірностей, виробити в учнів здатність вводити нові знання в систему раніше засвоєного, сформувати уміння пізнавальної діяльності на рівні їхнього вільного практичного застосування, а, й головне, навчити школярів застосовувати здобуті знання на практиці. А для цього потрібно викликати й посилювати власні корисні мотиви діяльності, актуалізувати пов’язані з ними потреби, урізноманітнювати види та зміни характеру навчальної діяльності учнів, позбавляти постійної дріб'язкової опіки з боку вчителя, пропонувати матеріал, для якого характерна новизна, практична спрямованість, відповідність потребам учнів. Тому у шкільну практику все ширше входять, семінари, навчально-практичні заняття, інтегральні уроки, дидактичні ігри тощо. Всі ці заняття передбачають розширення змісту і зміну характеру навчально-пізнавальної діяльності школярів. Найголовнішою їх ознакою є вихід за межі лише шкільних ситуацій, спроба ввести учнів у сферу, виробничих відносин, сформувати в них не лише основи знань, а й навички соціальної поведінки. З'явились і спеціальні заняття, присвячені формуванню загальних навчальних умінь, особливо вмінь організації навчальної діяльності, оскільки формування їх на уроках паралельно з вивченням програмового матеріалу не дає бажаних наслідків. Засвоєння таких знань на спеціальних міжпредметних заняттях, з наступним відпрацюванням 4 практичних дій під час вивчення різних навчальних предметів через систему доцільно дібраних завдань, дає змогу уникнути дублювання в роботі педагогічного колективу та підвищує ефективність роботи. Цьому значною мірою являються основні форми позаурочної роботи з фізики.